Плануючи отримати власне джерело безперебійного постачання якісною чистою водою, замовник шукає компанію та майстрів, які б могли виконати весь спектр необхідної роботи чи послуг в найкоротші терміни і з надійним результатом. Це передбачає необхідність своєчасно визначити, який саме тип підходить замовнику, яка для цього має бути задіяна техніка, обладнання, а також коли саме і де краще бурити свердловину на воду, виходячи з конкретних умов території. Окремої уваги в цьому вимагає питання підбору обсадних труб для майбутньої свердловини.
Основні критерії вибору обсадних труб для свердловини на воду
Весь асортимент обсадних труб, які використовуються при бурінні, можна класифікувати за:
- матеріалом, з якого вони виготовлені (наприклад, пластик, сталь, нержавіюча, емальована чи оцинкована сталь);
- розміром по діаметру, що важливо враховувати при виборі занурювального насоса (їх розміри мають підходити один одному та відповідати потрібній потужності і продуктивності самої установки (від 50 мм до 235 мм);
- товщиною стінок труб, яка може бути від 3 мм до 12 мм.
Важливо також враховувати виробника вибраних обсадних труб, проте у професійно кваліфікованих компаній зазвичай вже є перевірені надійні постачальники такого обладнання, тому це питання також варто доручити виконавцю. Особливо цей момент важливий, якщо н території планується глибока артезіанська свердловина з якісною чистою водою для постійного і тривалого користування, адже при правильному виконанні всіх робіт та облаштуванні така конструкція безпроблемно служить не менше 50-ти років.
Особливості вибору за матеріалом
Вибір матеріалу, який використовується для їх виготовлення, за умов конкретного проєктування нової свердловини, залежить від наступних факторів:
- розрахованої глибини (чим глибше буде проводитись буріння, тим міцнішими і стійкішими вони мають бути);
- очікуваної продуктивності нової установки (чим об’ємніше планується використання води, наприклад, в промислових масштабах, тим міцнішим має бути матеріал, який би стійко витримував постійний чи періодичний тиск);
- необхідної корозійної стійкості, що актуально в випадках, коли в воді чи підземних ґрунтах містяться агресивні хімічні сполуки або ж речовини (такими властивостями в першу чергу відрізняються сучасні нПВХ, пластикові, а також металеві труби зі спеціальним захисним покриттям);
- передбаченого бюджету (найдоступнішими вважаються саме пластикові труби, проте вони є менш міцними у порівнянні з чавунними чи сталевими варіантами).
Загалом, остаточний вибір варто погодити з майстрами, що проводитимуть бурильні роботи, особливо, коли плануєтьсябуріння свердловин по граніту. Серед сучасних пропозицій якісних та надійних обсадних труб майстри все частіше зупиняються саме на нПВХ виробах, які за своєї міцністю не поступаються металевим аналогам, але при цьому залишаються стійким до появи та корозії та руйнування нею поверхні.
Вибір обсадних труб за діаметром
Основним критерієм, який зумовлює вибір певного діаметру, є потрібний обсяг отриманої рідини, особливості географічного розміщення установки, а також параметри занурювального насоса, наприклад, найбільш популярними за співвідношенням ціни-якості вважаються насоси зовнішнього діаметру обладнання 70-105 мм, для яких рекомендується обирати труби нПВХ діаметром 125 мм.
Особливості вибору за товщиною стінок
В першу чергу товщина стінок залежить від матеріалу, з якого труби виготовлені. Проте є додаткові критерії, наприклад, для обладнання нПВХ з діаметром 125 мм товщина (в мм):
- 5,0 актуальна для конструкцій глибиною 20-25 м і незначним кільцевим стисненням;
- 5,5 підійде для установок глибиною 35-40 м і помірним тиском під час роботи;
- 6,0 використовують для свердловин до 70-75 м, де через підвищений тиск потрібна компенсація;
- 7,4 рекомендовано для установок 80-120 м або ж свердловин заниженого динамічного рівня рідини в джерелі;
- 8,0 використовується на промислових конструкціях глибиною понад 120 м.
З іншої сторони в цьому питанні важливо не переплачувати, адже не варто обирати більш дорогі обсадні труби з більшою товщиною, якщо планується буріння з глибиною не більше 40 м та помірним споживанням самої води.
